Vasyl (drumless) Songtext
von The Nietzsche

Яка любов! Минула ціла вічність,
Як я любив. І марив день за днем,
Що все пливе і пам′ять промине
Розлуку, геть до титли й коми вивчену.
А знову йду в ту келію, між віт
Журливої берези. Ждати буду
Якісь незвідані чуття приблудні,
Де цнота обертається на встид.
А там розлуки буде на обох,
А буде там і радості німої –
Всіма грудьми відчути довгий борг
Перед минулим з білим узголов'ям,
Де ще струмує двійко чорних кіс


І двійко довгих рук, пітьмою п′яних,
І двійко уст, од пристрасті захланних,
Спроваджують зненацька під укіс
Старої цноти. Під печаль і під
Крило якоїсь грішниці святої,
Що дарувала нам такі покої,
Де спать не сором і любить – не встид,
Де можна все забрати і віддати,
І серед ночі стратити межу
Собі самому.
...В друга, в жінку, в матір
Веде тебе за руку щедра й журна
Твоя кохана.